Дмитрівська поминальна субота

Друк

Дмитрівська поминальна субота

Цьогоріч 6 листопада поминаємо померлих у Дмитрівську батьківську суботу. Встановлена вона перед днем пам`яті святого великомученика Димитрія Солунського, Митроточивого, який святкується 8 листопада за н. ст.

Диптихи, тобто пом`яники, які Церква зберігає з давніх апостольських часів, свідчать про молитви за спочилих, які підносяться за богослужінням. Існують пом`яники за здоров`я і за спокій. Грецьке слово диптих означає дощечку, складену вдвоє, подібно до скрижалів Закону, які на святій іконі тримає Боговидець Мойсей. На одній із дощечок писали імена за живих, а на іншій за померлих. Диптихи приносилися до храму і там на Проскомидії та під час Божественної Літургії читалися ці імена, а з просфор виймалися дрібненькі часточки, які потім священником опускалися в Чашу зі Святими Дарами і з молитвою «Омий, господи, гріхи тих, що тут поминалися, Кров`ю Твоєю Чесною, молитвами святих Твоїх».

Практично за кожним богослужінням і кожного дня звершуються такі поминання. Але Церква з давніх-давен встановила особливі дні для поминання померлих і назвала їх батьківськими (отцівськими) суботами. Серед найбільш відомих, таких, як Троїцька, М`ясопусна, Великопосні суботи, дні поминання померлих після Пасхи, і в окремі визначені дні, є Дмитрівська поминальна субота.

Під час панахиди, яка звершується після Божественної Літургії, у цей день подається і освячується кутя, або коливо, які є спеціально приготовленими. В домашніх умовах це може тепер зробити кожна господиня і принести разом з іншими продуктами, здебільшого це хліб, цукерки, печиво і цукор, до храму. Такі приношення здавна називалися «блаженствами» і мали на меті полегшити загробну участь померлих від віку отців, матерів, братів і сестер наших. Але головне під час таких панахид складає наша щира молитва. Через особливий чин і спеціально за змістом складені молитви та песнеспіви, Церква допомагає нам зосередитися у храмі саме на глибокому розумінні таких текстів, які линуть до Бога у прощенні гріхів за померлих наших родичів. Коливо, після відповідного прочитання молитви та окроплення святою водою, забирають додому і пригощають ним родичів та знайомих.

Дмитрівська батьківська поминальна субота є дуже давньою за своїм встановленням. Інколи її започаткування відносять аж до язичницьких тризн, поминальних обідів, які творилися серед східно-слов`янських племен. Як правило вони припадали на осінній період і були більш поширеними не тільки серед слов`ян, але й серед усіх давніх європейських народів. З початками християнізації народів та слов`янських племен ці глибоко вкорінені звичаї перейшли на грунт нашої церковно-народної обрядовості і, як правило, обов`язку, який кликав кожного християнина помолитися за упокій спочилої душі.

У давній Україні цей осінній період поминання померлих складав кілька субот, а не тільки одну перед днем пам`яті святого великомученика Димитрія Солунського. Ці суботи тривали від свята Покрову Пресвятої Богородиці і аж до «пилипівки», початку Різдвяного посту 28 листопада за н. ст. Тому наші предки знали не тільки Дмитрівську поминальну суботу, але й Михайлівську, перед святом Собору Архистратига Божого Михаїла 21 листопада за н. ст. Період цих поминальних субот називався «дідами», або «родиною суботою», або ж ще «задушними суботами». За парастасом у церкві, те що й і панахида, всі родиною приходили додому, а господиня готувала якнайбільше страв, які люблять діди. Обід бував пізніше ніж звичайно, у другій половині дня, або підвечір. За таким обідом з кожної страви по ложечці відкладали у посудину і ставили на покутті, щоб душечки прийшли і поїли. Для цього ще у посудині ставили воду і клали чистий рушник. Такий звичай був на Волині у Рівненському повіті. На Полтавщині, за свідченнями етнографів, існував т. зв. період поминальних обідів, дмитрівських субот, які розпочиналися після Покрови і закінчувалися останньою суботою перед святом Архистратига Михаїла. Кожна сім`я вважала своїм обов`язком зробити поминальний обід у цей проміжок часу і саме в котрусь із субот. На цих обідах подавали борщ, жарене і вареники зі сметаною. А споживали ці страви нужденні та люди похилого віку, молитовно згадуючи померлих та дякуючи тих господарям, які такий обід зготували та благочестиво подали. Такі самі звичаї щодо Дмитрівських поминальних субот зберігала білоруська народна традиція і називала їх «восенськія дзяди», тобто «осінніми дідами». У народній уяві такі поминальні обіди на Дмитра покращували блаженний стан та загробну участь померлих до другого Господнього пришестя та загального воскресіння. Особливо такі обіди подавалися тими, хто в родинні мав неабияке горе з приводу втрати члена сім`ї з якоїсь трагічної кончини, наприклад втопився не із своєї волі, замерз на морозі, чи впав несподівано з висоти і забивсь на смерть. Такі несподівані смерті без покаяння умилостивлювались запропонованими обідами у цей осінній період. Зазвичай на таких поминках були присутніми священник та церковний притч з півчими, які співали жалісливих заупокійних піснеспівів та спеціально складених псальмів.

Часто встановлення Церквою Дмитрівської поминальної суботи відносять до пам`яті про полеглих воїнів у Куликовській битві 1380 р. і пов`язані з цим видіння князя Дмитра Івановича про молитву за душі забитих воїнів. Але це не зовсім так. Бо і російська традиція до початку ХVІІ ст. не знала такого поминання, яке виникло значно пізніше. З цього приводу у 2020 р. була прийнята спеціальна постанова Священного Синоду Православної Церкви України, в якій визначалося «підставами для Дмитрівської поминальної суботи – звершення поминання всіх від віку спочилих отців, братів і сестер наших у суботу напередодні дня пам’яті святого великомученика Димитрія Солунського 26 жовтня (8 листопада за новим стилем) згадування пам’яті всіх, в Україні голодом заморених, вбитих під час Революції гідності та загиблих внаслідок агресії Російської Федерації на Сході України».

Є звичай у Дмитрівську батьківську суботу, як і в усі поминальні дні, відвідувати могили померлих і над ними звершувати заупокійну молитву.

Митрополит Львівський і Сокальський Димитрій (Рудюк)

DSC 0174 1024x681