28 листопада - пам'ять святих мучеників Гурія, Самона та Авіва

Друк

icon shigri guriy aviv samon2

Святі мученики Гурій, Самон та Авів

Різдво Господа нашого Ісуса Христа здавна вважається сімейним, домашнім святом. І знаково, що розпочинаючи підготовку до його достойної зустрічі, Церква в перший день Різдвяного посту молитовно відзначає пам’ять мучеників та сповідників Гурія, Самона (299 – 306) та Авіва (322) – охоронців сімейного вогнища.

Коротке їхнє житіє – звичайний мученицький подвиг, але величним є всенародне шанування. Особливо сьогодні, коли так багато в нас сімейних негараздів, розлучень, майже в кожному ви зустрінете образи цих трьох сповідників. Святі Гурій і Самон були священниками і друзями, родом із міста Едесса в Македонії. Інші ж списки житій розповідають, що Гурій і Самон були простими мирянами, не священниками. Опис їх мучеництва дійшов до нас із стародавніх сирійських житійних списків.

Несучи свій подвиг у пустелі, Гурій та Самон навертали до Христа язичників, за що були піддані гонінню з боку Діоклітіана і Максиміана. Їх схопили, повісили на дереві за руки, а до ніг прив’язали тяжкий камінь. Через 5 годин їх зняли і забили ноги в колоди, вкинувши до в’язниці. Через деякий час розпочалися нові тортури.

Святий Гурій настільки ослаб, що не міг стати на ноги, бо ті згнили від тяжкої колоди. Його через це залишили у в`язниці, а святого Самона прив’язали за ногу до високого дерева, і на все тіло знову навісили тяжкі предмети. 28 листопада їх обох вкотре покликали на допит. Воїни спочатку принесли Самона, бо в нього було роздроблене коліно, а Гурія підтримували, бо він був вже похилого віку і від завданих тортур не міг самостійно рухатися. Стан їх настільки був тяжким, тіла їх настільки були понівечені, що коли вони почули про смертний вирок, то зраділи і прославляли Ісуса Христа. Перед стратою кат сказав святим: «Прошу помолитися за мене, тому що я чиню зло перед Богом». Самон і Гурій стали на коліна, повернувшись на схід і звернулися у молитві до Господа: «Отче наш Владико Ісусе Христе, прийми дух наш і збережи наші тіла для воскресіння». Обидва мученики були обезглавлені і отримали вінець слави на небесах.

Коли стало відомо про їх страту, мешканці міста поспішили до місця їх страждань, щоб забрати дорогоцінні мощі і навіть пилюку, яка була просякнута їх кров`ю. Гурія і Самона поховали разом, співаючи псалми, а дим від кадильниці умиротворював їх тіла та тих, хто стояв біля їх гробів.

Святий Авів, який був дияконом в Едесі, постраждав за Христа при імператорі Ліцинії. Ходячи по всьому місту із помешкання в помешкання, він навчав людей вірі і переконував бути мужніми в сповіданні Христа. Добровільно віддав себе в руки воїнам-катам, що шукали його. Він твердо визнав себе християнином. За це після того, як його шкребли залізними кігтями, був підданий спаленню. Перед стратою правитель вкотре покликав Авіва до себе і з роздратуванням запитував: «Це твоя віра навчає тебе ненавидіти своє тіло і насолоджуватися стражданнями?». «Ми не можемо ненавидіти наші тіла, - відповів диякон Авів, - але ми радіємо тому, що є недоступним для нашого зору. Нас підтримує обіцянка Христова, тому нинішні тимчасові страждання нічого не варті в порівнянні з тією славою, яку для тих, хто любить, підготував Христос». Після таких відповідей смерть, яку спочатку запропонував правитель для Авіва, видалась легкою і він наказав стратити диякона на повільному вогні.

Святого повели на смертні муки на мотузці, яка була пропущена через піднебіння святого. Тим часом мати Авіва, зодягнулась у святкову білу сукню і йшла поруч із сином. Мученик сам увійшов у вогонь і з молитвою віддав дух свій Господеві. Коли полум’я зникло, мати святого і родичі взяли тіло його неушкодженим і поховали поруч із могилами Гурія і Самона.

Ці три сповідники і священнослужителі прийняли мученицьку кончину в різні роки, але в одному місці і навіть в один і той самий день - 28 листопада. Відразу після їхньої мученицької кончини на гробах стали звершуватися багаточисельні чудеса над тими, хто з вірою і любов'ю закликав їх собі на допомогу.

Найбільш відомим чудом святих мучеників Гурія, Самона та Авіва була чисто трагічна сімейна історія. Одного разу гуни напали на Візантію і захопили м. Едессу. Під час цього нападу один найманець гот зупинився в помешканні вдови Софії і там запримітив її доньку Євфимію. Він став просити в Софії її руки, але мати заперечувала, тому що за слухами знала, що гот має сім`ю на батьківщині, звідки прийшов. І ось перед тим, як Євфимія мала залишити Едессу, Софія заставила гота заприсягнутися у вірності своїй майбутній жінці на гробах святих мучеників Гурія, Самона та Авіва. Повернувшись до себе на батьківщину, гот представив своїй законній дружині і дітям Євфимію, як полонянку, яка мала б бути в їх домі служницею. Але дружина, щось помітила і затаїла гнів. Згодом Євфимія народила від гота хлопчика і законна дружина в гніві відразу отруїла дитя. Євфимія в смутку помітила на вустах свого мертвого немовляти отруту і витерла її губкою та приготувала отруйний напій для дружини гота. Випивши із кубка, жінка померла і родичі гота звинуватили у смерті Євфимію. За їх рішенням служницю мали поховати живою разом з дружиною гота. Тоді Євфимія звернулася до святих Гурія, Самона та Авіва, і три мученики, з`явившись на білих конях, перевезли її до церкви в Едессу. Згодом гот знову приїхав до Едесси і прийшов до дому Софії. Він запевнив її, що донька здорова і живуть вони у щасті, маючи сина. Тоді до нього вийшла Євфимія, і гот був змушений признатися в тому, що сталось з нею на його батьківщині. Після цього міська влада наказала стратити гота.

Можливо, що це повчальна розповідь і чудо від святих мучеників стало підставою для шанування Гурія, Самона та Авіва, як покровителів чесного сімейного життя.

На іконах святих зображають трьох разом. Гурія, як сивобородого старця, одягнутого в хітон і гиматій; Самона, я темноволосого, середнього зросту з невеликою борідкою, також зодягнутого в хітон і гиматій; диякона Авіва, як молодого безбородого чоловіка в стихарі з кадилом і хрестом в руках.

Митрополит Димитрій Рудюк (за матеріалами ФБ-сторінки)