На сайті 277 гостей та користувачі відсутні

Пам’ять першого Київського і всієї Руси митрополита Михаїла

myhailKyivsІз житія святителя, яке написав митрополит Димитрій (Ростовський), ми дізнаємося, що святий Михаїл був першим Київським митрополитом, першим предстоятелем Православної Церкви в Київській Руси-Україні. Перед великим хрещенням 988 року святий рівноапостольний князь Володимир Великий, будучи ще тоді язичником, вчинив військовий похід на Херсонес, або Корсунь Таврійський. Це було стародавнє грецьке місто на південно-західному березі Криму, поблизу сучасного Севастополя. 
Князь Володимир, прийнявши в цьому місті святе хрещення і вступивши у шлюб з грецькою царівною Анною, мав твердий намір просвітити всю свою землю світлом Христової віри. Для цього він послав із Корсуня до Константинополя – столиці православної Візантії – своїх послів із проханням прислати йому священнослужителів, проповідників і просвітителів, які могли б охрестити всю Русь-Україну, а для керівництва новоствореною Церквою на землях Київської Руси-України– старшого єпископа. Константинопольський Патріарх святий Миколай Хризоверг разом із Собором поставив «в Русь» митрополитом Михаїла. Життєписець характеризує його як мужа з премудрим розумом, освіченого, і що життям своїм він був немов святий. До нас не дійшло ніяких відомостей про життя святителя Михаїла до призначення його митрополитом «в Русь». Літописці подають нам різні відомості про походження святого Михаїла. Одні кажуть, що він був родом сирієць, а інші – болгарин.
Просвітитель Руси– князь Володимир Великий – радо зустрів митрополита Михаїла і ще шістьох єпископів з багаточисленними кліриками. Невдовзі вони усі священним походом повернулися до Києва – «матері городів руських». Вони везли з собою по Дніпру святі мощі, хрести, ікони, священні церковні книги та начиння.
Уся діяльність першого Київського митрополита Михаїла була жагою до апостольських трудів. Він займався проповіддю Євангелія, відкривав по великих містах кафедри. Святитель землі руської перш за все охрестив усе князівське оточення: синів князя Володимира, князівську знать та військо. «Того ж самого часу сам митрополит Михаїл, – писав святитель Димитрій Ростовський у своєму творі «Літопис-Синопсис», – охрестив наодинці в криниці або на джерелі всіх дванадцять синів Володимира, яких останній мав від різних своїх жінок, і з того часу це джерело над Дніпром, де хрестились сини Володимира, й понині називається Хрещатик». Православна Українська Церква ублажає святителя Михаїла як хрестителя першопрестольного града Києва.
Хрещенням Києва було покладено початок просвітленню Руси світлом євангельської істини. У самій столиці Руси святитель на честь свого небесного покровителя заклав монастир Святого архістратига Божого Михаїла і при ньому церкву тоді ще дерев’яною. На цьому святому місці монастир перетворився на великий Свято-Михайлівський Золотоверхий. Відомості про це ми знаходимо у ігумена Феодосія Софоновича. «І на відзнаку того, розповідають, перший при Володимирі митрополит Михаїл, посадивши ченців на горі, недалеко від того Беремища Чортового, на своє ім'я церкву Святого Михаїла збудував, – адже як святий Михаїл чорта з неба скинув, так і тут він допоміг чорта у болвані з гори скидати. Після хрещення Києва святий Михаїл благословив князя Володимира на спорудження першої кам’яної Десятинної церкви на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Святитель не дожив до завершення її будівництва, але саме цей храм прийняв його мощі.
Подібно до євангельського доброго пастиря, святитель Михаїл збирав по всій землі києво-руській стадо словесних овець. Він відвідав великі міста Руси Київської: Новгород Великий, Чернігів, Переяслав, Білгород, Володимир-Волинський, Ростов Великий – і охрестив тамтешніх жителів, наставивши в них єпископів та пресвітерів для прославлення імені Божого серед народу, просвітленого у вірі християнській.
На Київській митрополичій кафедрі святитель пробув недовго. Через чотири роки після офіційного хрещення Руси-України (392) святитель спочив у Бозі. Ці дані про його упокоєння надає Літопис Київський і Каталог митрополитів Московський. Дата кончини митрополита Михаїла викарбувана і на його надгробку. Було сказано, що він був покладений в Десятинній церкві. Але оскільки цей храм ще не було закінчено, то деякі історики вважають, що спочатку його поклали в Михайлівській дерев’яній церкві, яка слугувала йому кафедрою, а вже потім останки перенесли до Десятинної церкви, яка стала кафедрою київських митрополитів, наступників святого Михаїла. Святий Володимир дуже тужив за ревним архіпастирем землі Київської, адже митрополит був йому добрим порадником у справах державного керівництва.
Близько 1103 року за печерського ігумена Феоктиста мощі його з невідомих причин були перенесені із Десятинної церкви до Антонієвих печер, а за печерського архімандрита Романа Копи і згідно з указом імператриці Анни Іоанівни від 27 липня 1730 року перенесені 1 жовтня того ж року до Успенського собору Києво-Печерської лаври. Поблизу його раки з мощами був прикріплений просторий напис (у 64 рядки), який подає в своєму «ОписанииКиево-Печерской лавры» митрополит Євгеній Болховітінов.
Свято-Успенський собор Києво-Печерської лаври був підірваний більшовиками у 1942 році. Тому доля раки з мощами святителя Михаїла в подальшому – невідома. Швидше за все, вона була знищена від страшного вибуху при зруйнуванні собору, як і багато інших поховань, що знаходились у соборі з давніх-давен. Традиційна формула наших літійних виголосів, якими прикликаються імена митрополитів київських Михаїла, Іларіона, Петра, Макарія, Петра (Могили) – історично обгрунтована. Пам’ять першого Київського і всієї Руси митрополита Церква наша творить 13 жовтня (30 вересня за ст. ст.), у переддень свята Покрови Божої Матері.