На сайті Один гість та користувачі відсутні

19 грудня - пам'ять святителя Миколая Мирлікійського

San Nicol s de Bari y la bolsa con monedas de oro

В Україні не знайдемо такого храму, такої благочестивої сім`ї, де б на шанованому місці не було ікони святителя Миколая. Архієрей з Малої Азії, міста Мири, так торкнувся православної душі українця, що став отцем і покровителем нашої країни. Народився майбутній святитель в м. Патари наприкінці ІІІ ст. Його батьки довго не мали дітей, тому майбутній святитель був бажаною і вимоленою дитиною. Вихований благочестивими батьками, достойно провів дитячі роки, з молодих літ присвятивши себе Церкві, і став архієпископом Мир Лікійських.

Ще будучи священником, св. Миколай у Патарах врятував від ганьби трьох дівчат, честю яких збирався розпорядитися їхній батько, який втратив все майно. Миколай поклав кожній із них достатню кількість грошей, щоб вони могли вийти заміж. При цьому він старався зберегти тайну свого милосердя, але все ж таки був помічений батьком дівчат. Св. Миколай взяв з нього клятву, що під страхом покарання він не признається дівчатам та своїм друзям про те, що вчинив майбутній святитель.

Справи милосердя та співстраждання св. Миколай продовжував чинити тоді, коли мешканці м. Мири обрали його єпископом. Святитель Миколай врятував це місто Мири від голоду, з`явившись капітану корабля, який був завантажений пшеницею. Потім він визволив від смерті трьох знаменитих містян, які були засуджені до страти. Будучи вже в досить похилому віці, св. Миколай кинувся на їх урятування і відхилив меч, занесений над несправедливо засудженими. Після цього єпископ Мирлікійський в сні з`явився імператору Костянтину і префекту Авлавію і урятував трьох римських воєначальників. Так само допомагав святитель тоді, коли відійшов у засвіти. Одного разу св. Миколай спас корабля, який погибав у бурхливих водах, і врятував усіх від раптової смерті. Через це святителя шанують, як покровителя мореплавців. Він був рятівником і для тих, хто тонув у водах, раптово опинившись за бортом судна.

Святитель Миколай відрізнявся скромністю і простотою. Трудився, постився і молився. Допомагав всім – багатим і бідним, старим і молодим, хворим та здоровим – зціляв всіх, хто страждав від ран гріховних. Відстояв на першому Вселенському соборі істину Святої віри. В глибокій старості відійшов до Господа, але не залишив весь рід християнський. Святителю Миколаю моляться за виховання дітей, про мир в сім’ї, за визволення від бідності, блудних помислів, посягань, за паломників, моряків, тих, хто подорожує по морю і в повітрі, про зміцнення і чистоту Православної віри. Немає такої ситуації, в якій Миколай-Чудотворець не допоміг би тим, хто страждає.

Святителя Миколая поховали в м. Мир Лікарських, на півдні Малої Азії, а згодом, через захоплення турками-мусульманами цього міста, купці із Італії, серед яких було багато греків, перенесли мощі святителя в м. Барі. На пам’ять про це Церква встановила святкування перенесення мощів святителя Миколая 22 травня.

Здавна вважалось, що св. Миколай особливо у своїй помочі був прихильним до Києва і турбувався про те, щоб це місто жило в мирі та добрі. Зі святителем Миколаєм пов`язане і київське чудо, зокрема з його давньою іконою Миколи Мокрого, яка знаходилась на хорах Софійського собору. Дослідники датували ікону Х ст., і на Русі великою популярністю користувалась розповідь про чудо з потопаючим немовлям у Києві, яке відносять до другої половини ХІ ст. Одного разу подружжя з дитиною вирушило до Вишгорода, щоб вклонитися мощам святих страстотерпців князів Бориса і Гліба. Склавши певні дарунки та помолившись перед мощами, подружжя з маленькою дитиною вирушило на човні Дніпром назад до Києва. Жінка задрімала і випустила дитятко з рук, яке потонуло. У відчаї батьки звернулися з молитвою до св. Миколая. На ранок немовля було знайдене на хорах собору Святої Софії таким, що мокрим лежало перед образом святителя Миколая. Віруючі шанували ікону Миколи Мокрого аж до років Другої Світової війни, допоки вона не була вивезена до США і зараз тривають перемовини про її повернення. Інша глибокошанована ікона св. Миколая з зображенням житія знаходилася у воротах Софійської дзвіниці. Ще одна легенда, а може й бувальщина, що народилась у Києві, розповідає про половця, якого св. Миколай заставляє сплатити обіцяний викуп киянину, який звільнив його з полону під обіцянку перед іконою святого.

На святого Миколая 19 грудня всі старі й малі поспішають до храму, щоб помолитись заступникові. Найбільше це свято люблять діти, яким приносять в цей день подарунки і обов’язково наголошують на тому, що їх приніс святий Миколай. Звичайно ж, що для батьків це – виховний засіб. День святого Миколая це своєрідне свято благодаті, добра і милосердя. «Як мине святий Миколай, то вже й і Різдво не за горами», – кажуть старші люди. У народній уяві св. Миколай – це постійний супутник апостола Петра в їх таємному ходінні по землі разом з Христом і Богородицею.

Митрополит Димитрій Рудюк (за матеріалами ФБ-сторінки)

Авторські права 2022 © ЦЕРКВА ВВЕДЕННЯ В ХРАМ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ смт. Брюховичі м.Львова. Усі права захищені.
Joomla! — безкоштовне програмне забезпечення, яке розповсюджується за ліцензією GNU Загальна Публічна Ліцензія.
2006-2014 © Українська локалізація Joomla! Україна.