На сайті 385 гостей та користувачі відсутні

25 грудня - пам'ять св. Спіридона Тріміфунтського

Spirydon2

25 грудня святкуємо пам`ять святителя Спиридона, архиєпископа Тримифунтського, чудотворця. Він жив на о. Кіпр в с. Аскія наприкінці ІІІ ст. Будучи простим пастухом і людиною малоосвіченою, св. Спиридон мав особливий дар безкорисної любові до ближнього. Як і більшість простих селян, він мав жінку, яка народила йому доньку Ірину і незабаром померла.

Відтак, до тих, хто приходив до св. Спиридона, він відносився з такою любов`ю, немов йому з`являвся Ісус Христос. І знатні, і бідні, всі від Спиридона відходили втішеними із надією жити далі. Ті, хто потребував матеріальної допомоги, її отримували від святого, бо у нього був невеличкий ларець, в який він складав гроші, і ніколи не перевіряв скільки там прибувало, або ж залишалось після того, як святий їх віддавав.

Дуже швидко Спиридон набув неабиякої слави серед людей, і коли помер єпископ невеликого міста Тримифунта, то його мешканці обрали своїм єпископом. Отримавши такий високий духовний сан, святитель анітрохи не змінив свого простого способу життя і відношення до нужденного ближнього. Він зодягався у зношений одяг, ходив пішком, брав участь в польових роботах і надалі пас вівці.

Одного разу до кошари проникли грабіжники, і заволодівши кількома вівцями, вже збиралися втікати, але відчули себе немов скованими і зв`язаними. У такому стані вони залишалися до ранку, аж поки не прийшов до кошари святитель Спиридон. Він посоромив злодіїв, взяв з них обіцянку ніколи такого не творити і навіть подарував їм дві овечки та відпустив з Богом.

Св. Спиридон був надзвичайно добродушний і співстраждав кожному, хто до нього приходив. Одного разу заради подорожуючого він навіть порушив піст і їв з ним, щоб тільки бідолашний був утішений з дороги.

Святитель так догоджав Богові, що заслужив від Нього дар чудотворення і вже допомагав жителям всього острова Кіпр, коли їм загрожувала якась негода та голод. Спиридон молитвою відкривав небо для того, щоб воно пустило проливний дощ на землю, яка була засіяна зерном. Злих людей у ці скрутні хвилини для життя він карав і вчинив так, що клуні зі збіжжям одного багатого жадібного чоловіка, який збирався реалізовувати зерно в три дорога, просто завалилися, і мешканці міста вмить рознесли це зерно по своїх домівках. В іншому випадку для того, щоб визволити бідного із боргу, святитель перетворив змію в золото. А ще зупиняв русло ріки, коли йшов визволяти друга від смертельної кари.

Святитель Спиридон навіть забороняв смерті діяти сповна своєю владою. Одного разу він підняв із смертельного сну дитятко, про яке благала мати, припавши до його ніг. Так само, коли померла його донька Ірина, то св. Спиридон, схилившись над могилою, запитав її де вона заховала скарби, дорученні їй на зберігання одним праведним мужем, і отримав від неї відповідь. Все це робив святитель не задля свої слави і задоволення і навіть не став просити в Бога сили воскресити свою улюблену доньку.

Св. Спиридон проникав в глибини людського серця і заставляв його слізно каятися. Одного разу жінка відчула на собі проникливий погляд ієрарха і впала до його ніг з покаянням у блуді. Милосердний святитель підняв її і благословив словами Христа Спасителя: «Прощаються тобі гріхи твої» (Лк., 7, 48). Відпустивши блудницю з миром він звернув до тих, хто за цим усім спостерігав, і сказав: «Порадійте зі мною, я знайшов занепалу вівцю» (Лк., 15, 6).

Як відомо, святитель Спиридон не мав ніякої освіти, але Духом Святим знав все Священне Писання і володів глибоким пізнанням істин віри. У 325 р. імператор Костянтин Великий скликав Перший Вселенський Собор. Святитель Спиридон брав у ньому участь і посоромив якогось аріянина за його неправдиве вчення. Він настільки переконливо довів таїну Пресвятої Трійці, що аріянин-філософ визнав себе переможеним. За переданням, щоб доказати усім присутнім свою правоту, св. Спиридон взяв до рук цеглину і, осінивши її хресним знаменом, закликав на допомогу Святу Трійцю. І тут на очах у всіх звершилось чудо: із цегли вийшов вогонь, і вода і глина з`явилися у своєму первісному вигляді.

Святитель Спиридон одного разу зцілив від тяжкого недугу наступника Костянтина Великого, його сина Констанція, який впав у єресь аріянства і, прибувши до Антіохії, тяжко захворів. Св. Спиридон та його учень св. Трифілій прийшли до палат, в яких лежав імператор і підняли Констанція з постелі зовсім здоровим. Святитель тільки побажав одного, щоб після одужання імператор шанував правдиву віру. Дари, які отримав Спиридон, були відразу роздані убогим.

Святий Спиридон жив на землі, як ангел. Він був зовсім відірваним від усього земного. Коли одного разу він звершував Літургію, то будучи в храмі зовсім один без віруючих, обернувся і промовив «Мир усім!», а у відповідь почув під склепінням храму проспіване ангелами «І духові твоєму!». З того моменту і до кінця богослужіння у порожньому храмі співали ангели.

Святитель Спиридон, архиєпископ Тримифунтський відійшов до Господа 12 грудня 348 року. Мощі його стали невисихаючим джерелом зцілень від різноманітних хвороб. У VII ст. їх перенесли до Константинополя. Після падіння столиці Візантійської імперії мощі святителя тихо перевезли на о. Корфу і з 1456 року вони там перебувають до цього часу, заманюючи до себе велику кількість віруючих.

На іконі святителя Спиридона зображають у пізнаваній шапочці із овечої шерсті. Того часу святителі ще не носили митри, як архиєрейського покриття голови. Святителі Миколай і Спиридон у чомусь подібні. Не дарма ми святкуємо їх пам`ять зовсім поруч у числах місяця грудня. Вони обидва добрі і водночас досить суворі. Обидва святителі дуже близькі до людей і помічні до їх бід та страждань. Через це мешканці о. Корфу глибоко шанують святого Спиридона, який ходить по острові до цього часу і всім допомагає. А паломники дуже бажають отримати від святих мощів св. Спиридона хоча б часточку його неодмінно, після його подорожей по землі, зношеного взуття.

Митрополит Димитрій (за матеріалами ФБ-сторінки).