Навечір'я Різдва Христового

Друк

 

586f2e47e0f64

6 січня - це особливий день в календарі, коли ми готуємось зустрічати Різдво Христове. Перш за все значення навечір`я Різдва належить до історії богослужіння у цей день. У клопотах про свято забуваємо про те, що в переддень Різдва Христового в храмах відправляються особливі служби, які побожні християни обов`язково відвідують.

Навечір`я Різдва Христового звершувалось у храмах з давніх-давен. У IV ст. було визначене Церквою правило, як святкувати навечір`я Різдва, якщо воно випаде на недільний день. У V ст. Синезій, єпископ Птолемаїдський, а в VI ст. Григорій Двоєслов на навечір`я Різдва Христового говорили повчання, в яких мали намір з Божою допомогою належно звершити урочистість, а також зазначали, що вони не повинні в цей день обтяжувати вірних довготривалою проповіддю.

Особливістю цього дня є те, що зранку звершуються т. зв. Царські часи, на яких колись були присутніми візантійські імператори. Богослужіння 1, 3, 6 і 9 часу відбуваються при відкритих царських вратах. На середині храму священик разом з дияконом звершують читання псалмів, апостола та Євангелія. Опівдні після чину зображальних звершується Літургія св. Василія Великого, а якщо випаде навечір`я Різдва на суботу і неділю, то за звичаєм служиться Літургія св. Іоана Золотоустого. При цьому богослужінні, яке за уставом розпочинається з вечірньої читається 8 паримій, текстів з книг Старого Завіту, які передбачають народження Сина Божого, Його воплочення.

Увечері звершується святкове всенічне бдіння, яке розпочинається Великим Повечір`ям, а далі полієлейна служба з прославою новонародженого Богомладенця Ісуса. У давні часи таке богослужіння тривало майже всю ніч. А зараз воно розділяється на кілька частин і віруючі між Великим Повечір`ям та різдвяною Божественною Літургією збираються по своїх домівках на т. зв. «Святу вечерю». У різних куточках України традиції цієї передріздвяної вечері досить різноманітні і не обов`язково на столі є дванадцять страв. На Волині, Поділлі, Надніпрянщині та Слобожанщині різдвяні вечері були направду «голодними», тому що до зустрічі Богонемовляти Ісуса потрібно було приготуватися суворим постом, який поглиблювався з 2 січня, коли при богослужіннях увечері звершувався т. зв. різдвяний трипіснець. На столах у господарів стояла кутя, узвар та ін різноманітні пісні страви. В Галичині така вечеря була особливою, з різноманітними пісними стравами та рибою.

Таку передріздвяну вечерю називають «святою і спільною вечерею» для всього роду. Тому обов`язково згадували при такому застіллі про померлих. Як правило весь день 6 січня у навечір`я Різдва не снідали і не обідали всі готувалися до святкової вечері. Всі члени родини мають бути вдома, а не десь блукати, і як тільки-но смеркне починають сідати за святково прибраний стіл. Кожна подробиця та деталь традиції при столі мала віще значення і все було так вибудовано, щоб у достатку родині прожити наступний рік.

На Великій Україні вечерю носили до своїх близьких родичів: онуки до баби і діда, племінники до тітки й дядька, хрищенники до хресних батьків, як кому траплялося. Носили вечерю і до баби повитухи, бо всім у селі вона була за родичку.

Це все належало до народної уяви і в церковних книгах не було прописано. Навпаки церковний устав вказував на суворе дотримання посту перед зустріччю воплоченого Сина Божого.

Як тільки-но завершувалась вечеря, всі домашні готувалися до відвідин храму Божого і прослави Новонародженого Христа Спасителя колядками та щедрівками. Від Різдва Христового розпочиналися різдвяні святки, які тривали 12 днів, аж до Хрещення Господнього та Богоявлення. Святити 12 днів після свята Різдва Христового вірні розпочала з давніх часів. Деякі вказівки на святки є у богоносних проповідників і отців Церкви, наприклад преп. Єфрема Сиріна, який проповідував всі дні після Різдва. У св. Амвросія Медіоланського ми зустрічаємо такі слова: «Господь через народження Своє приніс на землю світло і людям, і дням». Десь приблизно так говорить і св. Григорій Ніський: «Нині темрява починає зменшуватись, а світло збільшуватися все більше і більше, скорочуючи межі ночі». В уставі преподобного Сави Освяченого (†530) знаходимо такі вказівки, що в дні святок: «ніякого посту, ніяких земних поклонів не буває, ані в церкві, ані в келіях», а в правилах Другого Трульського Собору 567 року всі дні від Різдва Христового до Богоявлення називаються святковими.

Важливо святкові дні після Різдва Христового провести в повному мирі та душевному спокої, творячи добрі справи й оспівуючи Богонемовля Ісуса в колядках і віншуваннях.

6 січня вже третій рік поспіль згадуємо насправді епохальну подію в історії Української Православної Церкви – дарування Константинопольською Церквою-Матір`ю Томосу про автокефалію 5-6 січня 2019 року. Пройдений шлях Православною Церквою України до заповітної мети воістину був страдницьким, бо часто права і привілеї Київської першосвятительської кафедри були упосліджені, а зрештою повністю були скасовані та анексовані Московською Патріархією, яка чомусь вирішила, що вона може замінити матір, насправді будучи донькою по відношенню до Києва – матері городів руських. Томос увів Православну Церкву України до сім`ї Вселенського Православ`я і зробив її повністю унезалежненою від будь-яких закордонних релігійних центрів.

Митрополит Димитрій Рудюк (за матеріалами ФБ-сторінки)