На сайті 28 гостей та користувачі відсутні

pominalna2

Запроошуємо до молитви  у суботу 5 листопада.
Служба Божа о 900 по службі Божій загальний соборний  парастас.
8 листопада Православна Церква відзначатиме День пам'яті святого великомученика Димитрія Солунського (306 рік після Різдва Христового). Субота ж перед цим днем встановлена Церквою  для поминання усіх від віку спочилих християн, і отримала назву Димитрівської.
Маючи віру в безсмертя душ праведників, у воскресіння після смерті, Страшний Суд та останню відплату кожному по ділам, Церква Христова не залишає своїх померлих без молитви. Особливо ж у перші дні після смерті фізичного тіла, та в дні загального поминання спочилих. Вірні моляться за близьких своїх на третій, дев’ятий і сороковий дні, а також в дні роковин їхнього преставлення.
У дні поминання спочилих православні християни передають у храм записки з іменами своїх покійних родичів. При цьому потрібно пам’ятати, що в ці записки треба вносити імена тільки тих померлих, які за життя були охрещені, тобто були членами Церкви. Про нехрещених же треба молитися вдома або над їх могилою на цвинтарі.
У дні поминання віруючі приносять до храму поживу для незаможних. Ця їжа освячується під час богослужіння і потім роздається всім, хто забажає. Ми знаємо і віримо, що людина, яка дістала це частування, перед трапезою помолиться «за всіх, що тут нині поминаються», і до молитви кожного з нас приєднається її подячна молитва. З цим звичаєм пов’язаний також інший, подібний до нього: подавати милостиню бідним з проханням помолитися за спочилих.
 

12171381_10153677715173373_1800801541_o Я не дуже розумів поезію Івана Франка. Не те, щоб не шанував класика чи не прагнув зрозуміти – просто напружений ритм та монументалізм образної мови дещо віддаляли громадсько-політичну лірику без сумніву геніального поета від мого світосприйняття, формували асоціативний ряд скоріше зі соціал-реалізмом, ніж власне християнським революціонізмом. Багато рядків про “дух, що тіло рве до бою” та “огонь, щоб ним слово налити” видавалися надто патетичними, “зіпсутими” кількадесятлітніми цитуваннями та нашаруваннями епохи, коли видатні українські лицарі слова ставали знаряддям утвердження ефемерних ідеалів “жовтня”, виправдання репресивного режиму та боротьби з християнством взагалі і з Православною Церквою зокрема. Читаючи твори самого Франка та його критиків, вивчаючи доробок львівського франкознавства, часто задумувався над тим, якою мірою віра могла впливати на світогляд Каменяра, чи був цей вплив, і чи може його полум’яне слово так само, як в епоху визвольних змагань, запалити сучасну людину, християнина, до нової боротьби – духовної, інтелектуальної, в умовах нинішнього релятивізму. І завжди бракувало мені аргументів. До певного часу…

fomaСвятий апостол Фома 19 жовтня за новим стилем (6 жовтня за ст. ст.) свята Православна церква вшановує пам'ять святого апостола Фоми. Цей апостол називаться такох грецьким ім'ям Дідим, що означае теж саме, що з еврейської Фома, тобто близнюк. Апостол дуже шанував і любив lсуса Христа. Одного разу ученики Господні з лобові до Христа говорили так «учителю чи давно іудеї намагалися побити Тебе камінням, і Tи знову йдеш туди?» (Ін. 11, 8). Тоді Фома, сказав ученикам: “Ходімо й ми і помремо з ним (Ін 11, 16).

volynУ жовтні Православна Церква Руси-України вшановує собор святих Волинської землі. 23 жовтня за новим стилем (10-го - за ста­рим) згадуються за богослужінням усі ті наші святі співвітчизники, які так чи інакше причет­ні до Волині.
Усіх волинських святих, офіційно каноні­зованих Православною Церквою, за перелі­ком їх у книзі Бориса Самбора, нараховуєть­ся 23: від рівноапостольних Кирила і Мефодія, учителів слов’янських та святого рівно­апостольного Великого князя Володимира, Хрестителя Руси, і до нашого майже сучас­ника - преподобного Амфілохія Почаївського, канонізованого 2002 року.

pokrova2Трапляється іноді, що життя дає нам спостерігати, як сьогодення  перекликається зі старовиною, дивним чином повертаючи нас мисленно у часи, які ми залишили далеко у минулому, або уявно роблячи нас очевидцями подій, про які ми лише чули чи прочитали. Історичні документи Михайлівського Золотоверхого монастиря свідчать, що до найголовнішої святині обителі- молей святої великомучениці Варвари -постійно приходила велика кількість паломників: черга Охочих прикластися до мощей заповнювала не тільки храм, але й площу далеко перед собором та не зменшувалася довгий час. Подібне явище переживає золотоверха святиня тоді, коли посеред храму на прикрашеному пишними квітами аналої виставляється для загального огляду та шанування ікона Пресвятої Богородиці Діви Марії, Яка тримає у своїх руках розпростертий омофор. Покрова Божої Матері…

Наша адреса

Наша сторінка Facebook

Новини УПЦ КП

Канал не знайдено

Новини селищної ради

Новини ЛМР

Львівська міська рада

JURSSPublisher
Авторські права 2017 © ЦЕРКВА ВВЕДЕННЯ В ХРАМ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ смт. Брюховичі м.Львова. Усі права захищені.
Joomla! — безкоштовне програмне забезпечення, яке розповсюджується за ліцензією GNU Загальна Публічна Ліцензія.
2006-2014 © Українська локалізація Joomla! Україна.